Святий апостол Андрій Первозванний – апостол Святої Русі.
Ти просвітив наш край апостоле Андрію,І світло істини приніс до нас.Христа розп’ятого – надію,Який від лиха й бід спасає завжди нас.
13 грудня Свята Церква вшановує пам’ять першого учня Христового – святого апостола Андрія Первозванного, котрий явився доблесним послідовником свого Учителя, пронісши благу звістку про Хрест та Воскресіння через далекі й жорстокі язичницькі краї.
Він став сівачем на нашій землі слова Божого, – слова, яке дало нам радість пізнання Істини й вказало шлях до життя вічного. Народ, який сидів у темряві, побачив світло велике, й для тих, що перебували в країні, й тіні смерті, засяяло світло (Іс.9.1-2; Мф.4.16). Радіє земля Руська, і підносять святому апостолу Андрію молитви віруючі, просячи благословити їх миром і благоденством, просячи допомоги в творчій праці для слави Божої.
Повсюди, де тільки проходив він з проповіддю, встановлював на високому місці хрест – знамено величної перемоги Христа над гріхом, смертю і пеклом. Він говорив, що тайна Хреста відкривається лишень вірою, й хто увірує всім серцем в Христа, той стане здатним пізнати цю тайну, а хто не увірує, не пізнає ніколи. Господь навчив Своїх учнів перемагати демонську й людську ненависть Божественною любов’ю і святий Андрій у всій повноті осягнув цю науку з наук: від свого призвання і до кончини слідом за Втіленим Сином Божим він ніс хрест добровільної вбогості, скитань і страждань в ім’я вічного спасіння людей.
Святий апостол Андрій Первозванний був родом з Віфсаїди Галілейської. Він був сином рибалки Іони та братом святого апостола Симона Петра. З юних років апостол Андрій відрізнявся молитовною спрямованістю до Бога. Він не одружився, а став учнем святого пророка Іоанна Хрестителя, що сповістив про Боговтілення. Коли святий Іоанн Хреститель вказав на Йордані святим апостолам Андрію і Іоанну Богослову на Ісуса Христа, називаючи Його Агнцем Божим, вони негайно пішли за Господом.
Іншого разу на Генізаретському озері, почувши заклик Христа іти за Ним, він покинув батька, і за словами Господа, став першим із покликаних, – ловцем людей (Мф. 4, 18); за що й отримав найменування Первозванний.
Святий Апостол Андрій, як і інші апостоли, був свідком проповіді Ісуса Христа, Його чудес, що підтверджували Його божество. Андрій бачив страждання Спасителя, Його смерть і Воскресіння. Після Воскресіння Спасителя разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Елеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.
Після зішестя Святого Духа на апостолів, святий Андрій відправився на проповідь і ширив світло Божої істини більше як 35 років. Багато труднощів, бід і скорбот зазнав він під час своєї місії. Проповідував він серед багатьох язичницьких народів, зокрема, на Сході, – у багатьох містах Малої Азії, в Грузії, Абхазії, Греції, Македонії, Скіфії, та на берегах Чорного Моря, в низині Дунаю.
За провидінням Божим, він дійшов до ріки Дніпра в руській країні, і приставши до київських гір виголосив на них пророцтво: «Вірте мені, що на цих горах засяє благодать Божа; велике місто буде тут, і Господь збудує багато церков, і просвітить святим хрещенням усю руську землю», що і за промислом Божим сталося.
Святий апостол Андрій був єдиним Апостолом, що відвідав слов’янські землі, і тому почитається нашим народом як наш особливий молитовник і покровитель.
У 1086 році благочестива донька князя Всеволода Ярославовича Янка, заснувала у Києві, жіночий монастир, а сам Всеволод заклав при митрополиті Іоані церкву на честь святого, та у богослужбових відпустах започаткував поминання апостола Андрія, як основоположника Православної віри на Русі, що і дійшло до наших часів.
В подальшому на Русі виникло багато храмів і монастирів на честь святого апостола Андрія Первозванного, а в нашому Свято-Смоленському храмі на честь святого апостола освячений нижній храм.
Закінчив апостол Андрій свій подвижницький, місійний шлях біля 70-ого року в м. Патрах. У цьому місці Господь через свого учня явив багато чудес: недужі зцілювалися, сліпі прозрівали. Полум’яне слово проповіді просвітило світлом істинної віри майже всіх місцевих жителів. Однак серед язичників залишався ще правитель міста, який і наказав розіп’яти апостола на хресті, бажаючи в такий спосіб знеславити проповідь святого Андрія, оскільки той постійно прославляв силу Хреста Господнього.
Апостола Андрія розіп’яли на хресті, який складався з двох перетятих навскіс перекладин у вигляді букви «Х». Відтоді цей хрест називають Андріївським.
Під час жорстоких знущань апостол прославляв Господа і не припиняв проповіді. Після дводенних страждань святий Андрій возніс хвалу Богу і промовив: «Господи, Ісусе Христе, прийми дух мій». Тоді яскраве сяйво Божественного світла освітило хрест і розіп’ятого на ньому мученика. Коли сяйво зникло, душа апостола Андрія Первозванного відійшла до Господа. у Горній Єрусалим.
Мученицька кончина апостола Андрія стала органічним підсумком усього життя святого апостола, несіння ним хреста і наслідування Божественного Учителя.
Дивлячись на життя і подвиги апостола Андрія Первозванного, ми повинні усвідомити про те через що пройшов цей подвижник віри Христової. Брати від нього приклад того, як потрібно жити, бути вірним своєму святому обов`язку, з упованням і надією на Бога звершувати своє служіння – ту Божу працю, до якої кличе Господь.
Нехай кожен із нас прославить святого апостола Андрія і звернеться у щирій молитві до нього, щоб Господь дарував нашій Українській Православній Церкві та державі мир, злагоду, братську любов. Бо щедрий Господь до нас, Який послав нам проповідника і служителя Слова, щоб не загинули ми у мороці ідолопоклонництва, а просвітилися світлом Православ’я і досягнули пізнання істини, якою є Господь наш Ісус Христос.
