Старозавітні часи наближалися до свого завершення. Єврейський народ з нетерпінням очікував приходу на світ Месії. «Сім’я Жони» мусило, нарешті, стерти главу змія та утвердити Новий Завіт людини з Богом. Було відомо, що Месія народиться в коліні Іудиному з роду царя Давида. Однак де ж та Свята Діва, про яку пророкував Ісайя, яка народить Месію? Як з’явився серед грішних людей цей найчистіший Сосуд, Якому належало вмістити невмістиме Слово Боже?
Господу було угодно, щоб наше спасіння зріло у віддаленні від суєти «світу цього», не в розкішних і чудових царських палацах, а в тиші і скромності бідної галілейської домівки містечка Назарета.
Не відразу людству, яке гинуло в гріхах і пороках, була дарована Свята Діва. Вона явилася плодом багатовікової історії єврейського народу, плодом духовних прагнень і подвигів найкращих його представників.
Таємниця спасіння, а разом із нею і образ Святої Діви поступово розкривався у Старому Завіті. Ще з сивої давнини образ Богородиці відкривався людству в прообразах: то в «лествиці Іакова», то в «купині неопалимій», то в чудесному переході євреїв через Чермне (Червоне) море, то в сосуді з манною, то в Гедеоновому руні, поки, нарешті, з нього не скинув завісу таємниці і не явив його всьому світові «старозавітній євангеліст» Ісайя, котрий пророчив: «Ось Діва зачне в утробі і народить Сина, і дадуть йому Ім’я: Еммануїл»(Іс. 7, 14).
І ось, нарешті, настав час з’явитися в світ цьому Божественному і найчистішому Сосуду — Діві Богородиці.
Святе Письмо нічого не повідомляє нам про цю велику подію, але існує древнє передання про Різдво Богородиці, що збереглося і дійшло до нас в апокрифічному «Євангелії від Якова». Святе Передання говорить, що Пресвята Діва походила із древнього царського роду Давида. ЇЇ благочестиві батьки — святі Іоаким і Анна — жили в Назареті, невеликому Галілейському містечку, на захід від Галілейського озера. Обоє вони були люди праведні і відомі не своїм царським походженням, а смиренням і милосердям.
Все їх життя було проникнуте любов’ю до Бога і до людей. Вони так само, як і більшість іудеїв того часу, очікували пришестя Месії. Але одне засмучувало їх чисті душі: до глибокої старості у них не було дітей. Цей смуток Іоакима і Анни цілком зрозумілий, адже у євреїв того часу безпліддя вважалося карою Божою за гріхи. За їх переконанням бесплідні люди позбавлялися участі в майбутньому Царстві Месії. Тому, не дивлячись на свою старість, Іоаким і Анна не переставали просити у Бога, щоб Він зняв із них «глумління в бездітності» і дарував їм дитину. Вони, за прикладом Анни пророчиці, матері Самуїла, дали обіцянку: якщо в них народиться немовля, посвятити його на служіння Богу.
За терпіння, непохитну віру, любов до Бога і одне до одного, Господь послав Іоакиму і Анні велику втіху. Після довгих очікувань благочестиве бажання праведників здійснилося: у них народилася Дочка, Яку щасливі батьки назвали Марією. Народження Марії принесло радість не лише Її батькам, але і всім людям, оскільки саме Їй Промислом Божим було визначено стати Матір’ю Сина Божого, Спасителя світу.
Різдво Богоматері — це початок неосяжної для людського розуму таємниці Боговтілення і нашого спасіння.
У день Різдва Владичиці нашої Богородиці звернімося до Неї і проситимемо Її — Пречисту і Пренепорочну, щоб Вона допомагала нам перемагати гріх і всяку нечистоту, щоб ми могли чистим серцем славити Бога і радіти у Ньому. Хто звертається до Неї з вірою і надією, не залишиться безутішним і не почутим, бо Їй дана благодать молитися за нас і допомагати нам. Амінь.
Митрополит Володимир (Сабодан)
